Вони бились за Соколове, як за свою Батьківщину
В ході кровопролитної Харківської битви лютого-березня 1943 р. Червона Армія терпіла одну поразку за другою. Чехословацький батальйон добровольців, що складався майже з 1000 чол. і жін. (що рівнозначно бойовому полку) за бажанням особового складу і їх командира Людвіка Свободи, був направлений під Таранівку, на одну з найзапекліших ділянок фронту. Саме тут, вирішувалась в той час доля всього Харкова.
У селах Соколовому і Артюхівці, на березі річки Мжа, батальйон тримав оборону з 3 березня по 14 березня 1943 року. Тут він прийняв бойове хрещення, і зарекомендував себе з найкращого боку. 1-а і 2-а роти надпоручиків Отакара Яроша та Яна Кудліча героїчно бились за село Соколове – ключовий пункт оборони, і вели безперервні бої 8, 9 та 10 березня, в ході яких відстояли надані позиції, та не пропустили фашистів.
Але, окрім офіційних свідчень, – головне, то пам’ять народна. Слухаючи спогади жителів Соколового, які в один голос розповідали мені про небувалий патріотизм чехословацьких воїнів, – вони одностайно заявляли селянам, що легіонари покликані захистити соколян від гітлерівських фашистів. Вони запевняли жителів українського села, що добровольці-солдати із братньої Чехословаччини не дадуть на поталу фашистам дружній слов’янський народ. Про це свідчили, і не змовляючись як один, підкреслювали Соколівські старожили Марія Олексіївна Філоненко (1927 р.н.), Лідія Василівна Іщенко (1927 р.н.), Володимир Гнатович Ярмоленко (1932 р.н.), і ще багато, багато інших мешканців села Соколового.
Чехословацькі захисники під час незабутньої Соколівської битви виявили себе мужніми, стійкими, хоробрими, вірними військової присяги воїнами-добровольцями. Адже, воїни-інтернаціоналісти з Чехословаччини добровільно прийшли на захист нашої української Вітчизни. І цей мотив, став чи не найголовнішим у виборі їх громадянської позиції та всієї поведінки на полі бою.
«Зрі в корінь!» – відомий вислів Козьми Пруткова, коли хтось береться вивчати яке б то не було явище соціальне чи природнє. Пожертва за нашу Україну, це і є корінь поведінки у Соколовому чехословацького воїна. А, командир 25-ї стрілецької дивізії, в якій тоді воював батальйон «Свобода», генерал-майор П. Є. Шафаренко, віддаючи найвищу шану братнім воїнам, сказав так: «Вони бились за українське Соколове так, як можуть тільки битись бійці за свою рідну Батьківщину!»
Краєзнавець Микола Ручкін
4 серпня 2018 року
